Модуль 11. Створення плану впровадження проекту. Демонстрація та захист Портфоліо навчального проекту.

 

Рефлексія: Лабораторна робота 12. Модуль 11

Створення плану впровадження проекту. Демонстрація та захист Портфоліо навчального проекту

1. Що я дізнався/засвоїв під час виконання лабораторної роботи?

У модулі 11 я глибше розібрався в структурі плану впровадження проекту (за інтел підручником):

• Етапи впровадження: пілотне тестування → масштабування → моніторинг → коригування.
• Критичні ресурси: людські, часові, бюджетні, технічні.
• Ризики та їх мінімізацію (таблиця ризиків з ймовірністю та впливом).
• Критерії успішності (KPI): чіткі, вимірювані, релевантні термінам.
• Портфоліо як інструмент захисту: не просто набір артефактів, а доказова історія проекту (від ідеї до результатів).

2. Які навички я розвинув?

Навичка	Як саме розвинув	Приклад з роботи
Планування впровадження	Складав Gantt-чарт з буферними зонами	Пілот — 2 тижні, масштабування — 4 тижні
Ризик-менеджмент	Заповнив матрицю 3×3	Ризик «відмова стейкхолдерів» — середній вплив, низька ймовірність
Презентація портфоліо	Створив 5-хвилинний пітч + Q&A	Використав Canva + Google Slides
Рефлексія за моделлю Gibbs	Самостійно пройшов 6 кроків	Ось ця рефлексія

3. Що було складно? Як я це подолав?

• Складність: Оцінка реальних термінів масштабування (немає історичних даних). Рішення: Використав аналогію з попередніми проектами + додав 20 % буферного часу.
• Складність: Захист перед «комісією» (рольова гра). Рішення: Провів 2 репетиції з таймером, записав себе на відео, виправив паузи-«еее».

4. Що я зроблю інакше наступного разу?

1. Раніше залучати стейкхолдерів до плану впровадження (на етапі пілоту).
2. Додати в портфоліо метрики «до/після» (наприклад, час обробки заявки: 3 хв → 1 хв).
3. Використовувати Trello/Miro для візуалізації плану (замість статичного PDF).

5. Як цей досвід вплине на мою майбутню професійну діяльність?

• Навчився перетворювати теоретичний план на живий документ, який можна захищати перед інвесторами/керівництвом.
• Зрозумів важливість портфоліо як кар’єрного активу — тепер веду його в Notion для всіх проектів.
• Готовий до реальних тендерів/грантів, де вимагають чіткий план впровадження та докази пілоту.

Модуль 10

 

Рефлексія до лабораторної роботи 11 (Модуль 10): Створення документів для фасилітації в процесі реалізації проєктної діяльності (за програмою Intel® Teach to the Future)

1. Що я дізнався/засвоїв під час виконання лабораторної роботи? У ході виконання лабораторної роботи я поглибив знання щодо ролі фасилітації в проєктній діяльності. Зокрема, навчився створювати ключові документи, які забезпечують ефективну організацію та супровід проєктів:

• План фасилітації (з чітким розподілом ролей, етапів, таймінгу та критеріїв оцінки).
• Шаблони для мозкового штурму, SWOT-аналізу та рефлексії.
• Протоколи зустрічей (agenda, minutes). Розумію, як ці документи допомагають уникнути хаосу, підтримувати мотивацію команди та забезпечувати досягнення освітніх цілей проєкту.

2. Які навички я розвинув?

• Структурування інформації: вміння створювати логічні, візуально зрозумілі документи (використання таблиць, діаграм, чек-лістів).
• Фасилітаційні техніки: планування інтерактивних методів (ролеві ігри, "акваріум", "карусель").
• Робота в цифровому середовищі: використання Google Docs, Microsoft Teams або Moodle для спільного редагування документів.
• Критичне мислення: аналіз потенційних ризиків проєкту та розробка стратегій їх мінімізації.

3. Що було найскладнішим і чому? Найскладнішим було передбачення всіх можливих сценаріїв поведінки учасників під час фасилітації. Наприклад, як реагувати на конфлікти чи низьку мотивацію. Це вимагало глибокого розуміння групової динаміки та гнучкості в плануванні. Також викликало труднощі балансування між структурою та свободою — документи не повинні бути надто жорсткими, щоб не пригнічувати креативність.

4. Як я можу використати отримані знання в майбутній педагогічній практиці?

• Створюватиму готові набори фасилітаційних документів для різних типів проєктів (STEM, громадянська освіта, екологічні ініціативи).
• Використовуватиму їх як шаблони для учнів, щоб навчити їх самоорганізації.
• Інтегруватиму фасилітацію в онлайн- та гібридне навчання, особливо в умовах дистанційної освіти.
• Проводитиму тренінги для колег щодо використання цих інструментів для підвищення ефективності командної роботи.

5. Що я змінив би в наступній лабораторній роботі? Додав би практичне моделювання реальної фасилітації (наприклад, відеозапис рольової гри з подальшим аналізом). Також корисним було б порівняння шаблонів Intel з іншими методологіями (Scrum, Design Thinking), щоб розширити інструментарій.

Висновок: Лабораторна робота стала важливим кроком у формуванні мене як фасилітатора проєктної діяльності. Отримані документи та підходи — це не просто "папери", а потужний інструмент трансформації навчального процесу, що робить його більш структурованим, інклюзивним та орієнтованим на результат. Готовий застосовувати це на практиці!

Модуль 9

Рефлексія до Модуля 9: Диференціація навчання учнів у проєктній діяльності  

(Посібник Intel "Навчання майбутнього", Лабораторна робота 10)

Вступ  

Модуль 9 посібника Intel "Навчання майбутнього" присвячений диференціації навчання в проєктній діяльності. Я зрозумів, що освіта не може бути однаковою для всіх: учні відрізняються за рівнем підготовки, інтересами та стилями навчання. У проєктній роботі вчитель має адаптувати процес, щоб кожен міг працювати на своєму рівні й досягати результатів. Цей модуль показав мені, як проєкти дозволяють учням самостійно обирати напрямок і глибину, а вчителю — допомагати без тиску. Ключові ідеї, які я засвоїв  

Диференціація — це не "підтягування слабких", а системний підхід до різноманітності класу. У проєктах учні самі:  

- обирають тему, цілі та ресурси;  

- планують роботу;  

- отримують підтримку саме там, де потрібно.  

Вчитель виступає фасилітатором: спостерігає, виявляє прогалини (через чек-листи, онлайн-форми чи розмови) і коригує траєкторію, не забираючи ініціативи.  

Я виділив три основні стратегії:  

1. **Індивідуальний проєктний план** — кожен учень визначає свій рівень складності (наприклад, опис → аналіз → рішення).  

2. **Адаптація під рівень** — початківці отримують чітку структуру, просунуті — свободу для експериментів (мультимедіа, міжпредметні зв’язки).  

3. **Виявлення та закриття прогалин** — під час роботи вчитель фіксує проблеми й пропонує точкову допомогу.  

Метод проєктів працює краще за традиційні уроки, бо учні застосовують знання на практиці, що підвищує мотивацію.

Що я зрозумів і як застосую  

Раніше я думав, що диференціація — це зайва морока. Тепер бачу: це інструмент інклюзії. Наприклад, у проєкті з історії техніки:  

- слабший учень — робить презентацію з фото;  

- середній — аналізує вплив винаходу;  

- сильний — створює 3D-модель або відеоексперимент.  

Це не лише враховує різницю, а й розвиває критичне мислення, співпрацю та цифрові навички.  

Виклики є: часу мало, ресурсів бракує. Але модуль пропонує рішення — шаблони Intel, Google Docs, Trello для планування. У моїй майбутній практиці я почну з одного пілотного проєкту, зберу зворотний зв’язок від учнів і скоригую підхід.

 Висновок  

Модуль 9 змінив моє бачення ролі вчителя: від "того, хто пояснює", до "того, хто спрямовує". Проєкти з диференціацією готують учнів до реального світу — гнучкого, персоналізованого, компетентнісного. Я планую впроваджувати це системно:  

1. Старт з простого проєкту.  

2. Оцінка через рефлексію учнів.  

3. Поступове масштабування.  

Освіта — це не про однаковість, а про те, щоб кожен учень зміг сказати: "Я це зробив сам". Модуль надихнув мене діяти.

(Обсяг: ~420 слів. Джерело: Посібник Intel Teach Programme, Модуль 9.)